Моя робота

 

 

  Весна не знає, що іде війна Весна не знає, що іде війна, Вона летить, квітує і співає. Вона красива, трепетна, ясна, І все навколо радісно буяє. Ось на окопах квіти зацвіли, Каштан свічками раптом загорівся. І пташечки мовчати не змогли, Хоч і снаряд десь поруч причаївся. А там, де ще недавно йшли бої, Цвітуть тюльпани і волошки сині. Як стихне бій — співають солов’ї, Й кує зозуля в дуба на вершині. Весна летить чарівна, запашна, Тривожить серце, душу зігріває. Весна не знає, що іде війна, Вона квітує, ластиться, співає… Та почали кривавити поля, Так рясно-рясно маками повсюди… Війну відчула на собі земля, І на собі війну відчули люди… І плаче мати в чорному вбранні, І плачуть діти, бо убили тата. І червоніють маки навесні, Як кров людська… Чого ж їх так багато? Небес синіє світла глибина, Гніздо лелек на груші коло хати… Весна не знає, що іде війна, Вона квітує радісно й крилато…

  Олександр Олесь. Живи, Україно Живи, Україно, живи для краси, Для сили, для правди, для волі!.. Шуми, Україно, як рідні ліси, Як вітер в широкому полі. До суду тебе не скують ланцюги, І руки не скрутять ворожі: Стоять твої вірні сини навкруги З шаблями в руках на сторожі. Стоять, присягають тобі на шаблях І жити, і вмерти з тобою, І прапори рідні в кривавих боях Ніколи не вкрити ганьбою!

  Джерельний тихий спів води, Безкрайніх степів простори, І смерекові ліси, Широкі плаї та круті гори! Духмяний хліб на рушнику, Гостинно розпростерті руки, Щасливу матері сльозу, І дідуся з веселим внуком. За бескиди й дніпровські схили, За наш пісенний славний рід, За пломінь в косах у калини, І за чумацький небозвід. За нашу рідну Україну, Що зберегли за всі віки – Низький уклін і тричі "СЛАВА!" Українські захисники!