Міжособистісні відносини в дитячому колективі. Булінг, види та протидія булінгу.
Міжособистісні відносини в дитячому колективі. Булінг, види та протидія булінгу.
Вихователь
групи продовженого дня
Мачула Алла Володимирівна
Запорізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №77
Часто дітей порівнюють з ангелами, часто кажуть, що діти – це квіти. Це так. Але ми впевнено можемо сказати, що деколи діти бувають жорстокі. Якщо їм не ставити моральних орієнтирів, то їх поведінка буде нагадувати поведінку тварин, а дитячий колектив - вовчу стаю. Тому проблема міжособистісних відносин є однією з найважливіших проблем нашого часу. Дитячий колектив – це мала модель суспільства, і відносини в ньому мало чим відрізняються від відносин між дорослими людьми.
Молодший шкільний вік дає великі можливості для формування моральних якостей та позитивних рис особистості. Переконливість, схильність до наслідування, авторитет вчителя або іншого дорослого створює сприятливі передумови для формування особистості.
Міжособистісні відносини дають основу почуттям, переживанням, дозволяють проявити емоційний відгук, допомагають розвитку самоконтролю.
Соціально – психологічна атмосфера колектива створює оптимальні умови для розвитку молодшого школяра: задовольнити потребу дитини в емоційному контакті, породжувати почуття психологічної захищеності.
Поведінка молодших школярів імпульсивна, не завжди вони здатні стримувати підвищену емоційність.
Конфлікт – це протиріччя, яке виникає між людьми в зв'язку з вирішенням цих або інших питань соціального та особистого життя.
Що ж породжує конфлікт? Насамперед, несумісність в фізичному, психофізіологічному, соціально - психологічному відношеннях. Протиріччя в міжособистісних відношеннях не завжди приводять до конфлікту: деякі з них закінчуються мирним шляхом. Інші – викликають протиборство і вирішуються в ньому.
В групах, колективах, які сформувались і узвичаїлись, протиріччя виникають рідше, ніж в групах, термін існування яких малий. Це пов'язано з тим, що в групах, які існують вже довгий час, під впливом відсіювання та взаємопізнання, досягається рівень сумісності, при якому протиріччя не вирішуються в конфліктній ситуації.
В групах, які знаходяться на стадії становлення і розвитку, протиріччя нерідко закінчуються конфліктами. Причинами таких конфліктів може бути поява осіб з важким характером – зарозумілих, вередливих, з перебільшеною самооцінкою, вимогливих, заздрісників, пліткарів. Такі діти здатні на створення атмосфери цькування. Вони сумісні з тими, хто виконує їхні забаганки, сприяє реалізації їхніх підступних задумів.
В конфліктній ситуації особистісні взаємовідносини є настільки заплутаними, що в них складно розібратися. Тому для того, щоб вирішити цю ситуацію, необхідно втручання дорослого.
Дитячим колективом керує дорослий (вчитель або вихователь). Він встановлює правила поведінки, слідкує за їх дотриманням. Педагог є формальним лідером в дитячому колективі. Від того, як він себе поставить, залежить відношення дітей до нього. Довіру дітей потрібно заслужити. Крім формального лідера, в дитячому колективі може бути ще й неформальний лідер, який вміє повести за собою інших дітей. Дуже важливо, щоб педагог знайшов спільну мову з неформальним лідером, тоді в колективі будуть вироблені єдині вимоги та правила.
В кожному колективі, в тому числі й дитячому, є «зірки» та «ізгої». Педагог повинен володіти знаннями дитячої психології, щоб не допустити появи в колективі «ізгоїв». Діти часто бувають злими та нестриманими.
Знаходячи жертву, вони будуть зривати на ній свій поганий настрій . Педагог повинен впливати на дітей через неформального лідера, вносити корегування в правила поведінки в колективі. Вчителі, вихователі разом з батьками повинні допомогти дитині не почувати себе зайвим в колективі, навчити його спілкуватися з однолітками. Але виникає питання: що робити, якщо ситуація критична, як запобігти цькуванню? В кожній ситуації є призвідники, їхні жертви і, звичайно, переслідувачі, які під керівництвом призвідників здійснюють цькування. Іноді в колективі є нейтральні спостерігачі, які мало чим відрізняються від призвідників, тому що вони своєю байдужістю сприяють цькуванню. Деякі діти мовчки осуджують поведінку агресивних однолітків, але щось вжити вони не можуть, тому що бояться стати наступною жертвою. Іноді серед однолітків знаходяться і захисники жертви. Тоді ситуація може змінитися і конфлікт буде вирішено.
Позиція дитини в класі на 90% залежить від того, як до нього ставиться вчитель. У першокласників – на всі 100%. Тому, якщо у дитини погані відношення з однолітками, вирішити проблему може вчитель. Він може подати дітям знак, що у дитини є щось таке, що може подобатися і іншим дітям, щось в нього може виходити краще, ніж в інших, що він важливий і потрібний в класі.
Авторитет вчителя вище за авторитет однолітків і, навіть, батьків, і тому вчителю важливо не допустити появи в дитячому колективі ізгоя. Якщо цькування в класі вже почалося, треба негайно заявити дітям, як ви до цього ставитесь, поговорити з дитиною, яка виступає в ролі жертви. Треба пояснити дитині, що ви не зможете її захистити, якщо не будете впевнені в тому, що вона ніколи сама не починає сварку. Потрібно бути справедливим вчителем, навчити дитину, як їй потрібно себе поводити, щоб не чіплялися. Коли жертва плаче, сердиться, намагається заперечувати, убігає, діти почувають свою владу над нею. Якщо жертва відповідає весело і технічно, не заперечує, не нервує, то інтерес дітей до неї незабаром зникає, і конфлікт буде вирішено. Тому вчителям потрібно бути уважними до дітей, до того, які відношення між дітьми в класі, тому що краще попередити ситуацію з цькуванням, ніж виправити.
Булінґ (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» - задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки з метою заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.
Булінг в Україні за даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні, так чи інакше зазнавав булінґу в школі, потерпав від принижень і насміхань: 10% – регулярно (раз в тиждень і частіше); 55% – частково піддаються знущанню зі сторони однокласників; 26% – батьків вважають своїх дітей жертвами булінґу.
Найчастіше жертвами булінгу стають діти, які мають фізичні вади– носять окуляри, погано чують, мають порушення рухового апарату, фізично слабкі. Особливості поведінки– замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні. Особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвична форма голови, надмірна худорлявість чи повнота. Недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими, ніж з однолітками.
Страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається оточуючими як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію. Відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти). Деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання). Знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні. Високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення, слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах).
Форми та види булінґу.
1. Фізична. Вона проявляється побоями, іноді навіть навмисним покаліченням.( По мережі гуляє лист чоловіка — жертви шкільного буллінга. Він згадує, як однокласник ламав йому пальці, щоб почути, який звук буде при цьому.)
2. Поведінкова. Це бойкот, плітки (поширення завідомо неправдивих чуток, виставлення жертви в невигідному світлі), ігнорування, ізоляція в колективі, інтриги, шантаж, вимагання, створення неприємностей (крадуть особисті речі, псують щоденник, зошити).
3. Вербальна агресія. Виражається в постійному глузуванні, підколах, образах, окриках і навіть прокльонах.
4. Кібербулінг. Саме останнє і дуже популярне серед підлітків. Проявляється в цькуванні за допомогою соціальних мереж або надсилання образ на електронну адресу. Сюди входить зйомка та викладення непривабливого відео в загальний доступ.
Причини агресивної поведінки до одного з членів класу знаходяться у двох площинах:
1.Сім'я і оточення. Приклад поведінки школярі беруть зі своїх батьків та суспільства, де панує культ грубої сили. Нескінченні бандитські серіали по телебаченню, дворова етика, неповажне ставлення до слабких і хворих з боку дорослих вчать дітей певних способів поведінки. Важливу роль у формуванні особистості відіграють і комп'ютерні ігри, в яких дитина може безкарно вбивати і бити.
2..Школа. Вчителі іноді навмисно самі дають початок булингу, тому що не вміють справлятися з проявами агресії у дитячих колективах. Деякі педагоги опускаються до того, що придумують дітям клички та ображають їх в присутності інших однокласників. Інші транслюють своє нешанобливе ставлення до учня за допомогою тону і виразу обличчя. Широке поширення буллінга в школі пояснюється потуранням з боку педагогів та їх низькою кваліфікацією.
Психологічний портрет учасників булінга в школі. Беруть активну участь у булінгу завжди три групи дітей: жертва, агресор і спостерігачі.. Цькування починається однією людиною, зазвичай він лідер в класі, успішний у навчанні або ж, навпаки, агресивний учень. Спостерігачі, як правило, не відчувають задоволення від булінгу, але змушені або включатися, або мовчати зі страху, що самі опиняться в ролі жертви. Сміливіші з них встають на захист жертви. Але відсутність опору з боку останньої і мовчазна підтримка булінга з боку дорослих змушує їх відступити. Жертва виявляється один на один зі своїми мучителями або мучителем.
Сам процес булінга відбувається тільки при збігу таких факторів:
- беззахістність. Важливо, щоб жертву ніхто не захищав, інакше цькування дуже швидко припиниться.
- неготовність битися «на смерть». Булери — боягузи. Саме тому вони вибирають для нападок більш слабких, тих, хто гарантовано не зможе відповісти. Жертва не дає відсіч агресору з кількох причин: явної перевазі сил, страху отримати у відповідь ще більшу агресію або тому, що не хоче бути «поганою». Деякі діти не захищаються із-за установки батьків «битися — це погано». Якщо їх переконати і довести, що захищати себе можна і потрібно, ситуація стає менш трагічною.
- низька самооцінка. В голові жертви міцно сидить невдоволення собою. Особливо яскраво це проявляється з дітьми, у яких дійсно є ті чи інші особливості розвитку: гіперактивність, синдром дефіциту уваги, заїкання.
- нисока агресивність. Іноді жертвами стають діти задиристі, чкі емоційно і болісно реагують на будь-яке зауваження або прохання. Тут агресивність носить реактивний характер і йде від високої збудливості та беззахисності.
- нсихологічні та соціальні проблеми. Самотність, соціальне неблагополуччя, депресивність, невміння спілкуватися з однолітками, комплекс неповноцінності, глибинне переконання в негативній картині світу, насильство у власній родині, пасивна покірність насильства — ось передумови для того, що дитина опиниться в ролі жертви в школі. Лякливість, тривожність, чутливість і недовірливість роблять дитину беззахисною, та залучають агресора.
Крім того, булерам характерні: неврівноваженість, самозакоханість, запальність, імпульсивність і невитриманий характер з надмірно високою самооцінкою. Будь-які стимули, які можуть знизити думку про себе, сприймаються як особиста загроза і вимагають негайної дії. Авторитет піднімається шляхом приниження інших. Дівчатка частіше діють нишком. Вони нечутливі до страждань інших і таким чином просто розважаються. Іноді булінг для них — це інструмент для боротьби з суперницями. При цьому жертва необов'язково повинна кидати виклик явно. Досить бути красивіше і успішніше. Нападник — завжди прихильник культу сили та насильства. Соціальні норми і правила розмиті і необов'язкові до виконання. Відчуває презирство до більш слабких. Всі питання вирішує за допомогою конфліктів, крику, шантажу, фізичних погроз і побоїв. Часто бреше. Присутні садистські нахили.
Наслідки булінга в школі. Опинившись в ролі жертви булінга, дитина отримує величезну кількість психічних травм, які неминуче позначаються на її подальшому житті: неадекватне сприйняття себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність; негативне сприйняття однолітків– відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули в школі; неадекватне сприйняття реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози; девіантна поведінка – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.
Агресор менше страждає від наслідків булінга, ніж жертва, але все ж це не проходить безслідно і для нього: несприятливе майбутнє. Примітивні асоціальні способи поведінки перестають діяти у дорослому світі, і булери опиняються на смітнику життя. У кращому випадку вони працюють на низькокваліфікованій малооплачуваній роботі і з заздрістю дивляться на своїх колишніх шкільних товаришів. Проблеми у взаємовідносинах. Діти, які вміли поєднувати булінг з високим соціальним статусом, стають диктаторами в сім'ї і покаранням на роботі. Це пліткарі і інтригани. Вони плетуть сіті більш успішним колегам, підсиджують, ставлять підніжки і йдуть до своєї мети «по трупах».
Терор в сімꞌї. Навіть якщо вже в дорослому житті вони успішні, то оточуючим з ними незатишно. Розважатися чужими нещастями залишається їх хобі на все життя. Вони не вміють вибудовувати теплі стосунки з дітьми, коханими, часто просто копіюючи поведінку своїх батьків.
Що потрібно робити для успішної боротьби з насильством у школі? Всі члени шкільної спільноти повинні прийти до єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання, і нетерпимість в школі є неприйнятними. Кожен повинен знати про те, в яких формах може проявлятися насильство і цькування і як від нього страждають люди. Спільно з учнями мають бути вироблені правила поведінки в класі, а потім загальношкільні правила. Правила повинні бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитись. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.
Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил. Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії. При аналізі ситуації необхідно розібратися в тому, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого і обов'язково поговорити з кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося.
В залежності від тяжкості вчинку, можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам або викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у позакласному заході. Учням треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і за необхідності покликати на допомогу дорослих. Необхідно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечуваті учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними. Для успішного попередження та протидії насильству необхідно проводити виховні заняття з навчання навичкам ефективного спілкування та мирного розв' язання конфліктів.
Як впоратися з ситуацією самостійно? Ігноруйте кривдника.. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не говорить про боягузтво, адже навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям. Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам. Стримуйте гнів і злість. Адже це - саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу. Не вступайте в бійку. Кривдник тільки і чекає приводу, щоб застосувати силу. Чим агресивніше ви реагуєте, тим більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров'я ситуації. Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.
Я хочу дати декілька порад дитині, яка стала жертвою булінгу.
- Нікому не дозволяй порушити твої права. Ніхто не має права змушувати тебе діяти проти своєї волі, загрожувати тобі, дражнити або спричиняти біль. Якщо тобі некомфортна ситуація, необхідно зібратися духом і захистити себе словами або діями, Але й ти не повинен порушувати права інших людей!
- Ніколи не бійся відмовляти та казати «ні». Важливо, аби ти розумів, що в тебе є вибір. Що ти завжди можеш відмовити, сказавши «ні». І, найголовніше, твій вибір будуть поважати.
- Будь впевнений в своїх діях ті думках.
- Вірь в краще. Навчись помічати краще. Людині-оптимісту простіше сприймати світ, такі люди притягують до себе таких же позитивних людей і такий ж позитив.
- Ніколи не підтримуй дітей, які дражнять тебе або інших. У тебе та інших людей є імꞌя, яке є справжнію цінністю. Всі інші прізвиська і дразнілки повинні ігноруватись.
- Ти маєш право на особисту думку. Тобі потрібно спілкуватися з різними людьми, вчитися висловлювати свою думку, підтримувати розмову. Досвід спілкування з різними людьми в різних ситуаціях додасть тобі впевненості у собі.
- Битися – не самий кращий варіант. Не завжди бійка є самим кращим способом виходу з ситуації. Часто вона лише посилює її. Слова набагато краще допомагають в таких ситуаціях!
- Звертайся за допомогою. Навчись просити про допомогу, якщо сам невзмозі впоратися. В першу чергу звертайся до батьків.
- Займайся спортом. Спорт, особливо якщо є успіхі, дуже підвищує впевненість у собі та своїх силах. Спорт розвиває терпіння та витримку.
Шановні батьки! Якщо ваша дитина стала жертвою булінгу, вам потрібно позначити для всіх членів сім'ї рамки і обмеження неприйнятної поведінки; ви самі повинні виступати як авторитети і еталони наслідування.
Якщо ви ніяк не проявляєте своїх теплих відчуттів, то дитина може вирішити, що його не люблять і це сформує у нього відчуття безпорадності і незахищеності, а отже, і невпевненості в собі; любіть та цінуйте свою дитину!
Для профілактики булінгу можна використовувати літературні твори, де висвітлюються проблеми цькування або споріднені з ними. У процесі обговорення прочитаного серед учнів виникає співпереживання і розуміння почуттів героїв. Для кожної вікової групи школярів можна підібрати книжки, під час обговорення яких, вони зможуть ідентифікувати себе з героями,які відчувають страждання. В літературі на цю тему, часто є персонажі, які, незважаючи на небезпеку, що загрожує їм, відновлюють порядок і справедливість. Такий персонаж стає поруч з тим, кому погано, і разом вони протистоять несправедливості.
Також можна організовувати колективний перегляд фільмів з подальшим їх обговоренням. Це може бути фільм «Опудало» та колективне обговорення побаченого, перегляд різних соціальних роликів.
Для підлітків можна запропонувати таку форму роботи як твір на задану тему.Учні отримують завдання написати невеликий твір про булінг. Рекомендується додатково пояснити, які питання можуть бути в ньому відображені. Завдання можна виконати у школі чи як домашнє, щоб учні (за бажанням) могли обговорити проблеми насильства.Нерідко у творах з’ясовується важлива для вчителя інформація, про яку учень не може говорити прямо. Крім того, твір може відобразити рольові вибори та ідентифікацію автора. Під час перевірки такої роботи необхідно розуміти, що головне – це інформація, а не форма її подання. Не виключено, що серед авторів є жертва булінгу, переслідувач або популярний учень. Це дає вчителю додаткові можливості для подальшого обговорення. Можна вибрати два-три твори, в яких йдеться про важливі речі, і за згодою авторів зачитати їх класу. Учень може і сам прочитати свій твір. Озвучування своєї точки зору ще більше зобов’язує дітей дотримуватися своєї позиції. Крім того, це може вплинути на інших дітей. Найкращий результат досягається, коли вголос зачитуються твори декількох учнів. Тоді вони виступають разом і відстоюють спільну позицію: їх об’єднують схожі погляди. А вчитель отримує можливість висловити свою думку за допомогою коментарів до творчих робіт.Інший вид такої творчої роботи – підготовка малюнків чи плакатів на тему «Стоп, насилля!», або «Я проти булінгу». За результатами можна провести творчу роботу «Інтерпретація зображеного» або самими авторами, або іншими однокласниками.
Список використаної літератури:
1. Бучківська Б.В. Вплив дитячого колективу на особистість// Педагогіка і психологія. - 1999. - №4.
2. Глобальне опитування про булінг [Електронний ресурс] // ЮНІСЕФ – Режим доступу до ресурсу: http://www.unicef.org/ukraine/ukr/infographicbullying-upd.pdf ЮНЕСКО.
3. Как остановить насилие в школе. Пособие для учителей. – 2011 г. Воронцова Т. В., Пономаренко В. С. та інші.
4. Вчимося жити разом. Посібник для вчителя з розвитку соціальних навичок у курсі "Основи здоров'я" (основна і старша школа) // Алатон. - 2017.
Коментарі
Дописати коментар