Стаття "Міжособистісні відносини в дитячому колективі

Міжособистісні відносини в дитячому колективі

Мачула Алла Володимирівна

вихователь групи  продовженого  дня

Запорізька  загальноосвітня  школа І-ІІІ ступенів № 77

     Часто дітей  порівнюють з ангелами, часто кажуть, що діти – це квіти. Це так.  Але ми впевнено можемо сказати,  що деколи діти бувають  жорстокі. Якщо їм не ставити  моральних орієнтирів, то їх поведінка буде нагадувати поведінку тварин, а дитячий  колектив - вовчу стаю. Тому проблема міжособистісних відносин є однією з  найважливіших проблем нашого часу. Дитячий колектив – це мала модель суспільства, і відносини в ньому мало чим відрізняються від відносин між дорослими людьми.   

      Молодший шкільний вік дає великі можливості для формування моральних якостей та позитивних рис особистості. Переконливість, схильність до наслідування, авторитет вчителя або іншого дорослого створює сприятливі передумови для формування особистості.

      Міжособистісні відносини дають основу почуттям, переживанням, дозволяють проявити емоційний   відгук, допомагають розвитку самоконтролю.

        Соціально – психологічна атмосфера колектива створює оптимальні умови для розвитку молодшого школяра: задовольнити потребу дитини в емоційному контакті, породжувати почуття психологічної захищеності.

       Поведінка молодших школярів імпульсивна, не завжди вони здатні стримувати підвищену емоційність.  

      Конфлікт – це протиріччя, яке виникає між людьми в зв'язку з вирішенням цих або інших питань соціального та особистого життя.

      Що ж породжує  конфлікт? Насамперед, несумісність в фізичному, психофізіологічному, соціально - психологічному відношеннях.  Протиріччя в міжособистісних відношеннях не завжди приводять до конфлікту: деякі з них закінчуються мирним шляхом. Інші – викликають протиборство і вирішуються в ньому.

      В групах, колективах, які сформувались і узвичаїлись, протиріччя виникають рідше, ніж в групах, термін існування яких малий. Це пов'язано з тим, що в групах, які існують вже довгий час, під впливом відсіювання та взаємопізнання, досягається рівень сумісності, при якому протиріччя не вирішуються в конфліктній ситуації.

     В групах, які знаходяться на стадії  становлення і розвитку, протиріччя нерідко закінчуються конфліктами. Причинами таких конфліктів може бути поява осіб в важким характером – зарозумілих, вередливих, з перебільшеною самооцінкою, вимогливих, заздрісників, пліткарів. Такі діти здатні на створення атмосфери цькування. Вони сумісні з тими, хто виконує їхні забаганки, сприяє  реалізації їхніх підступних задумів.

      В конфліктній  ситуації особистісні взаємовідносини є настільки заплутаними, що в них складно розібратися. Тому для того, щоб вирішити цю ситуацію, необхідно втручання дорослого.

    Дитячим колективом керує дорослий (вчитель або вихователь). Він встановлює правила поведінки, слідкує за їх дотриманням. Педагог є формальним лідером  в дитячому колективі. Від того, як він себе поставить, залежить відношення дітей до нього. Довіру дітей потрібно заслужити. Крім формального лідера, в дитячому колективі може бути ще й неформальний лідер, який вміє повести за собою інших дітей. Дуже важливо, щоб педагог знайшов спільну мову з неформальним лідером, тоді в колективі будуть вироблені єдині вимоги та правила.

      В кожному колективі, в тому числі й дитячому, є «зірки» та «ізгої». Педагог повинен володіти знаннями дитячої психології, щоб не допустити появи в колективі «ізгоїв». Діти часто бувають злими та нестриманими.
Знаходячи жертву, вони будуть зривати на ній  свій поганий настрій . Педагог повинен впливати на дітей через неформального лідера, внести корегування  в правила поведінки в колективі. Вчителі, вихователі разом з батьками  повинні  допомогти дитині не почувати себе зайвим в колективі, навчити його спілкуватися  з однолітками. Але виникає питання: що робити, якщо ситуація критична, як запобігти цькуванню? В кожній ситуації є призвідники, їхні жертви і, звичайно, переслідувачі, які під керівництвом призвідників здійснюють цькування. Іноді в колективі є нейтральні спостерігачі, які мало чим відрізняються від призвідників, тому що вони своєю байдужістю сприяють цькуванню. Деякі діти мовчки осуджують поведінку агресивних однолітків, але щось вжити вони не можуть, тому що бояться стати наступною жертвою. Іноді серед однолітків знаходяться і захисники жертви. Тоді ситуація може змінитися і конфлікт буде вирішено.  

      Позиція дитини в класі на 90%  залежить від того, як до нього ставиться вчитель. У першокласників – на всі 100%. Тому, якщо у дитини погані відношення з однолітками, вирішити проблему може вчитель. Він може подати дітям знак, що у дитини є щось таке, що може подобатися і іншим дітям, щось в нього може виходити краще, ніж в інших, що він важливий і потрібний в класі.

      Авторитет вчителя вище за авторитет однолітків і, навіть, батьків, і тому вчителю важливо не допустити появи в дитячому колективі ізгоя. Якщо цькування в класі вже почалося, треба негайно заявити дітям, як ви до цього ставитесь, поговорити з дитиною, яка виступає в ролі жертви. Треба пояснити дитині, що ви не зможете її захистити, якщо не будете впевнені в тому, що вона ніколи сама не починає сварку. Потрібно бути справедливим вчителем, навчити дитину, як їй потрібно себе поводити, щоб не чіплялися. Коли жертва плаче, сердиться, намагається заперечувати, убігає, діти почувають свою владу над нею. Якщо жертва відповідає весело і технічно, не заперечує, не нервує, то інтерес дітей до неї незабаром зникає, і конфлікт буде вирішено. Тому вчителям потрібно бути уважними до дітей, до того, які відношення між дітьми в класі, тому що краще попередити ситуацію з цькуванням, ніж виправити.

     Список  використаної  літератури:

1.     Бучківська Б.В. Вплив дитячого колективу на особистість// Педагогіка і психологія. - 1999. - №4.